Словарь української мови (1924)/диркатися
| ◀ диркати | Словарь української мови Д диркатися |
диркач ▶ |
|
Ди́ркатися, каюся, єшся, гл. Спорить, противорѣчить. Шо ж він, диркався? — Ні, так віддав. Шо там йому диркатись, як він скрізь винен. Мирг. у. Д. Эварн.