Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
димувати
Берлін: Українське слово, 1924

Димува́ти, му́ю, є́ш, гл. Дымиться. Принизь, о Господи, ти небо над землею, зійди, коснися гір, нехай горять, димують. К. Псал. 319. В руках його мушкет димує. Греб. 354.