Словарь української мови (1924)/диктура

by Борис Грінченко

◀ диктувати

Словарь української мови Борис Грінченко Д диктура

дикція ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дикту́ра, ри, ж. 1) Диктовка. Проказав в диктуру дещицю. Ном. Од видавця І. 2) Вата, положенная въ чернильницу, чтобы не разливались чернила. Чорнила просить. Навіть „диктурою“ не відмовишся. Щоб не розливалось чорнило, дітвора напиха бавовни в каламар і вже робить пером, що видушить, наче б і вмочив. Отсе й єсть „диктура“. Св. Л. 164.