Словарь української мови (1924)/диковина

by Борис Грінченко

◀ дикість

Словарь української мови Борис Грінченко Д диковина

диковинний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дикови́на, ни, ж. 1) Дикое мѣсто, необрабатываемое. На збої жито краще, ніж на диковині. НВолын. у. 2) Дико́вина = Дивови́жа. Яка диковина, що собака некована. Ном. № 5541.