Словарь української мови (1924)/дибуль
| ◀ дибулі | Словарь української мови Д дибуль |
дибуляти ▶ |
|
Дибу́ль, меж. выражающее, что человѣкъ медленно идетъ. Ох я з корчми дибуль, дибуль, бочулочку тимуль, тимуль. Чуб. V. 1088.
| ◀ дибулі | Словарь української мови Борис Грінченко Д дибуль |
дибуляти ▶ |
|
Словарь української мови — Д
дибуль
Борис Грінченко
1924
Дибу́ль, меж. выражающее, что человѣкъ медленно идетъ. Ох я з корчми дибуль, дибуль, бочулочку тимуль, тимуль. Чуб. V. 1088.