Словарь української мови (1924)/дзиз
| ◀ дзижчати | Словарь української мови Д дзиз |
дзизкучий ▶ |
|
Дзиз, за, м. Оводъ. Січеться в вічі дзизом. Він ди́виться на ме́не дзи́зом. Онъ волкомъ на меня смотритъ, непріязненно смотритъ. Чи не наробив я часом якого бешкету в хаті під п'яну руч, бо щось дзизом усі дивлються на мене. Грин. II. 179.