Словарь української мови (1924)/дзенькати
| ◀ дзень! | Словарь української мови Д дзенькати |
дзеня ▶ |
|
Дзе́нькати, каю, єш, одн. в. дзе́нькнути, ну, неш, гл. Звонить, звенѣть, преимущественно прерывисто, звякать. Ото ж, мабуть, тоді ключик упав, як я казала, що щось дзенькнуло. Новомоск. у.