Словарь української мови (1924)/дзвеніти

by Борис Грінченко

◀ дзвеніння

Словарь української мови Борис Грінченко Д дзвеніти

дзвенкач ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дзвені́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) Звенѣть, звучать. Тілько дзвеніло шкло у вікнах. МВ. I. 132. Голос дзвенить. МВ. I. 110. Чи буде лад, чи не буде: в якому у мене усі дзвенить? Ном. № 13397. 2) Жужжать. Дзвенять трутні. Черкас. у.