Словарь української мови (1924)/джиґун

by Борис Грінченко

◀ джиґра

Словарь української мови Борис Грінченко Д джиґун

джиґуха ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Джиґу́н, на́, м. 1) Повѣса; ловеласъ. Ой джиґуне, джиґуне, який ти ледащо. Лавр. 61. Ой джиґун, джиґун, джиґунець, який гарний молодець. Чуб. V. 1125. 2) Родъ кушанья изъ сирівцю. О. 1862. VI. 43. Зварила мені мати джиґуна, наївсь, та все пити хочеться. О. 1862. VI. 43. 3) = Джоґан. Св. Л. 40. Ум. Джиґуне́ць. Чуб. V. 1125.