Словарь української мови (1924)/дерун

by Борис Грінченко

◀ дертяний

Словарь української мови Борис Грінченко Д дерун

деручкий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Деру́н, на́, м. 1) Грабитель. Піп-дерун дере і з живого, і з мертвого. Чуб. То такий дерун, що з Христа зняв би. Ном. № 7409. 2) Взяточникъ. 3) Чесальщикъ шерсти. Вас. 152. Ум. Деруне́ць. Чуб. V. 1164.