Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дернути
Берлін: Українське слово, 1924

Дерну́ти, ну́, не́ш, гл. одн. в. отъ дерти. 1) Рвануть. 2) Взять лишнее. Мусили вдаватись до сусідських попів. А чужий панотець, як чужий пан, як дерне, то аж пальці знати. Св. Л. 126. 3) Сильно побѣжать. Насилу живий вирвався! Як дерне!… Рудч. Ск. I. 3.