Словарь української мови (1924)/дерниця
| ◀ дерниння | Словарь української мови Д дерниця |
дерновий ▶ |
|
Дерни́ця, ці, ж. 1) Четвероугольникъ вырѣзаннаго для корма маленькихъ гусей дерна. 2) Доска. Ой і казав пан Каньовський дерниць накупити, молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428.