Словарь української мови (1924)/держкий
| ◀ держівно | Словарь української мови Д держкий |
дерзкий ▶ |
|
Держки́й, а́, е́. 1) Цѣпкій, липкій. Глина держка, добра для муру. Міус. окр. 2) Стойкій, устойчивый; о суднѣ также: поднимающій много грузу. Це держкий човен: хоч би ми й усі посідали, то здержить. Харьк. г.