Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
держкий
Берлін: Українське слово, 1924

Держки́й, а́, е́. 1) Цѣпкій, липкій. Глина держка, добра для муру. Міус. окр. 2) Стойкій, устойчивый; о суднѣ также: поднимающій много грузу. Це держкий човен: хоч би ми й усі посідали, то здержить. Харьк. г.