Словарь української мови (1924)/держава
| ◀ дерешуватий | Словарь української мови Д держава |
державець ▶ |
|
Де́ржава, ви, ж. 1) Прочность, крѣпость. Нащо продовбав таку велику дірку? Мало де́ржави буде, т. е. вслѣдствіе большихъ размѣровъ дыры, окружающее ее дерево будетъ слишкомъ тонко и потому не прочно, не будетъ держать. То-же говорится о планкѣ, напр., если ее слишкомъ вытесать въ какомъ-либо мѣстѣ: тогда тамъ „буде мало де́ржави“. Кременч. у. 2) Помѣстье; владѣнія. Батько вмер, так він і зостався хазяїном на всій де́ржаві. ЗОЮР. II. 61. 3) Чаще съ удареніемъ на второмъ слогѣ. Государство. 4) Власть. Хлоп у нас розумів панську волю і силу не так, як тут, на сьому безлюдді. То була де́ржава, справді держава. Хата 139. За твоєї де́ржави як буде — побачимо. НВолынск. у.