Словарь української мови (1924)/деревина
| ◀ деревенька | Словарь української мови Д деревина |
деревиченько ▶ |
|
Дереви́на, ни, ж. 1) Отдѣльное дерево. Щоб було другою вірьовкою прив'язати ще кобилу до дерева!… Вже б таки деревини з корінням не вирвало. К. Оп. 81. Неродюча деревина. О. 1861. XI. Св. 66. Ум. Дереви́нка, дереви́ночка. Поїдь та й поїдь, діду, в ліс, вирубай мені деревинку та зроби колисочку. Рудч. Ск. II. 38. 2) соб. Деревья. Чи не треба б і там потроху деревину садити? О. 1862. III. 35.