Словарь української мови (1924)/дерев'яніти

by Борис Грінченко

◀ дерев'яниця

Словарь української мови Борис Грінченко Д дерев'яніти

дерев'янка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дерев'яні́ти, ні́ю, єш, гл. 1) Деревянѣть. 2) Твердѣть, дѣлаться нечувствительнымъ, коченѣть. Вона почула, що дерев'яніє, холоне, що мороз розливається по всьому тілі. Левиц. I. 496.