Словарь української мови (1924)/дебелий

by Борис Грінченко

◀ дебеленькуватий

Словарь української мови Борис Грінченко Д дебелий

дебелина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дебе́лий, а, е. 1) Дебелый, плотный, толстый. Я вже був (тоді) дебелим парубком. (О. 1862. II. 24). Важко рушили з місця дебелі воли. О. 1862. IV. 85. На княжому дебелім тілі глибокії на ладо рани. Шевч. 647. Дебеле сукно. Черниг. г. 2) У Шевченка: тяжелый (о го́рѣ). (Бог) поможе лихо донести і поховать лихе, дебеле в хатині тихій і веселій. Шевч. Ум. Дебеле́нький, дебеле́сенький, дебельне́нький.