Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
двоєчко
Берлін: Українське слово, 1924

Дво́єчко, чис. Ум. отъ двойко́. Промов, серце, словечко, як ми любилися двоєчко. Мет. 53. Ой ми любилися, нас двоєчко в парці, тепер розійшлися як сонечко в хмарці. Мет. 63.