Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
движати
Берлін: Українське слово, 1924

Движа́ти, жу́, жи́ш, гл. = Двигтіти. Просуну я да кватирочку, аж кладочка движить, а вже моя милая дівчина по воду біжить. Млр. л. сб. 320. Як заграли в стані, станя движала. Чуб. III. 377. Аж земля движить. О. 1861. XI. Св. 30.