Словарь української мови (1924)/дванадцятеро
| ◀ двайцять | Словарь української мови Д дванадцятеро |
дванадцятиголовний ▶ |
|
Двана́дцятеро, чис. Двѣнадцать душъ, штукъ; дюжина. Була така жовна, мала дванадцятеро дітей, тії діти мали всі по дванадцятеро дітей, — скільки всіх було? Чуб. I. 139.