Словарь української мови (1924)/давнина
| ◀ давним-давно | Словарь української мови Д давнина |
давнити ▶ |
|
Давнина́, ни́, ж. Старина, древность. Стали теревені гнуть, давнину згадувать; потрошки-потрошки і розбили свою тугу. Стор. II. 15. Да́вня давнина́.Давно прошедшее время. Давня то давнина, а наче вчора діялось. МВ. Що мені нагадала ця пісня? Яку давню давнину пригадала вона мені! І мою молодість, і мою покійницю, і мої літа давні. Левиц. У причтах-приказках уста мої отверзу, про давню давнину тобі я возглаголю. К. Псал.