Словарь української мови (1924)/гуртовий
◀ гуртобранець | Словарь української мови Г гуртовий |
гурток ▶ |
|
Гуртови́й, а́, е́. 1) Совмѣстный, общій, коллективный. Святилась гуртова робота та чортова з'їжа. Ном. № 10733. 2) Оптовый. Гуртовий продаж. 3) Незаконнорожденный (въ насмѣшку). Чий це хлопець? — Це гуртовий Терешко. Гуртові діти.