Словарь української мови (1924)/гулятися

by Борис Грінченко

◀ гуляти

Словарь української мови Борис Грінченко Г гулятися

гулятоньки ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гуля́тися, ля́юся, єшся, гл. 1) Играть чѣмъ. Чи будеш ним, мов пташкою, гулятись, на ниточці прив'яжеш для дитини? К. Іов. 92. 2) Безлично: гуля́ється, гуля́лося, возвр. в. отъ гуля́ти 1, 2. Гуляй, серце дівчино, поки гуляється. Чуб. V. 275. Мені з своїм родом добре гуляється. Чуб. V. 275. 3) = Гуляти 2. Лучче мені пить-гуляться та й нікого не бояться. АД. I. 151.