Словарь української мови (1924)/гудак
◀ гугуп | Словарь української мови Г гудак |
гудж ▶ |
|
Гуда́к, ка, м. 1) Музыкантъ, скрипачъ. Гол. II. 121. Ой гудаки красно грають, а я не танцюю. Гол. IV. 500. 2) Насѣк.: скрипунъ, дровосѣкъ, Cerambyx. Вх. Уг. 234. Ум. Гуда́ченько. Заграй же мі, гудаченьку, як сам розумієш. Гол. IV. 480. Гудачо́к. Гол. IV. 373.