Словарь української мови (1924)/грімниця

by Борис Грінченко

◀ грімний

Словарь української мови Борис Грінченко Г грімниця

грімно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Грімни́ця, ці, ж. 1) Ударъ грома? Молнія съ громомъ? Блиснула грімниця із чорної хмари. К. Досв. 9. 2) Свѣча, зажигаемая во время грома (согласно народному вѣрованію). Черниг. 3) = Громниця.