Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
грімниця
Берлін: Українське слово, 1924

Грімни́ця, ці, ж. 1) Ударъ грома? Молнія съ громомъ? Блиснула грімниця із чорної хмари. К. Досв. 9. 2) Свѣча, зажигаемая во время грома (согласно народному вѣрованію). Черниг. 3) = Громниця.