Словарь української мови (1924)/грясти

by Борис Грінченко

◀ грянь

Словарь української мови Борис Грінченко Г грясти

грястиця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Грясти́, гряду́, де́ш, гл. 1) Быстро и съ шумомъ бѣжать, ѣхать. Гряде четвернею коней. Волынск. г. 2) Заимствовано изъ церк.-слав. яз. Важно идти или ѣхать, шествовать, грясти. І гряде царська дружина до царя велично. К. Псал. 109.