Словарь української мови (1924)/грякнути
| ◀ грякати | Словарь української мови Г грякнути |
гряна ▶ |
|
Гря́кнути, ну, неш, гл. 1) = Грюкнути. Стукнули, грякнули, мов в великий дзвін. Чуб. III. 278. Стукни, грякни копитами у ворота. Чуб. V. 943. 2) Упасть съ грохотомъ, стукомъ. Циган як одрубав гіляку, так і гракнув (з дерева) об землю зо всієї сили. Рудч. Ск. II. 182.