Словарь української мови (1924)/грумічати
| ◀ грукучий | Словарь української мови Г грумічати |
грумотіти ▶ |
|
Груміча́ти, ча́ю, єш, гл. Сердито ворчать на кого (о человѣкѣ), побранивать. Їсть та й їсть та на нас ще грумічає, що не їмо. Грин. I. 33.
| ◀ грукучий | Словарь української мови Борис Грінченко Г грумічати |
грумотіти ▶ |
|
Словарь української мови — Г
грумічати
Борис Грінченко
1924
Груміча́ти, ча́ю, єш, гл. Сердито ворчать на кого (о человѣкѣ), побранивать. Їсть та й їсть та на нас ще грумічає, що не їмо. Грин. I. 33.