Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
громовий
Берлін: Українське слово, 1924

Громови́й, а́, е́. 1) Громовой, относящійся къ грому. Да за тучами громовими сонечко не сходить. Чуб. V. 6. Буде нас Господь громовим огнем карати. АД. I. 334. Який я коштовний дом збудував, громовим пожаром пішов. Грин. III. 693. Громовий дощ. Мнж. 148. 2) Громова́ стрі́лка. Громовая стрѣла, иначе — чо́ртів па́лець. Вх. Пч. II. 28. 3) Громові свя́та, празники́. Рядъ посвященныхъ грому праздниковъ: съ 8-го іюля по 6-е августа; главные: Илля́ (20 іюля) и Паликопа (27 іюля). Мнж. 157. МУЕ. III. 48. Ум. Громове́нький. Пішов дощик громовенький а на той сад зелененький. Чуб. V. 178.