Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
громак
Берлін: Українське слово, 1924

Грома́к, ка́, м. 1) Ретивый конь. Черк. у. 2) = Грімак. Спускався на громаку з високої гори. Мир. ХРВ. 241.