Словарь української мови (1924)/гробарь
| ◀ гробак | Словарь української мови Г гробарь |
гробки ▶ |
|
Гроба́рь, ря́, м. Могильщикъ, гробокопатель. Вх. Зн. 51. Дістали від гробаря кістку з мерця. ЕЗ. V. 186. Була раз холера, і вмірало дужо людей. Так гробар дужо мусів гробів копати. Гн. II. 254.