Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гробарь
Берлін: Українське слово, 1924

Гроба́рь, ря́, м. Могильщикъ, гробокопатель. Вх. Зн. 51. Дістали від гробаря кістку з мерця. ЕЗ. V. 186. Була раз холера, і вмірало дужо людей. Так гробар дужо мусів гробів копати. Гн. II. 254.