Словарь української мови (1924)/гривня

by Борис Грінченко

◀ гривнок

Словарь української мови Борис Грінченко Г гривня

гривонька ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гри́вня, ні, ж. 1) Мѣдная монета въ 3 к., въ иныхъ мѣстностяхъ 2½ коп. О. 1861. XI. 109; 1862. IV. 94. Став у брамі з мішком грошей і усім дає по гривні. Рудч. Ск. II. 163. Сказав на гривню правди. Ном. № 6900. 2) — золота́. Червонецъ? Обдарована Марусенька гривнями золотими, талярами битими. Лукаш. 153. Ум. Гри́венька. Наш пан дав по гривеньці, пані п'ятака. Чуб. III. 242. Ув. Гривня́ка. Г. Арт. (О. 1861. III. 112). Ентелові ж дав на кабаку трохи не цілую гривняку. Котл. Ен. II. 24.