Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
греміти
Берлін: Українське слово, 1924

Гремі́ти, млю́, ми́ш, гл. Гремѣть, издавать сильный, раскатистый звукъ. Грім гремить. Ой стучить-гремить з поля сторожа. Чуб.