Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
грабки
Берлін: Українське слово, 1924

Грабки́, кі́в, м. мн. 1) Родъ длиннозубыхъ граблей, прикрѣпляемыхъ къ косѣ (когда косятъ хлѣбъ). Коси́ти на грабки́. Косить косой съ такими граблями. 2) — св. Івана. Раст. Geranium sylvaticum. Вх. Пч. I. 10.