Словарь української мови (1924)/грабина

by Борис Грінченко

◀ грабильно

Словарь української мови Борис Грінченко Г грабина

грабитель ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Граби́на, ни, ж. 1) Грабъ, одно дерево. Грабина висока та листом широка. Чуб. V. 1024. Ой бери, синку, гострий топір та рубай грабину із кореня. Чуб. V. 710. 2) Соб. Грабовыя деревья. Ліс застилав гори й долини чистою старою дубиною та грабиною. Левиц. Пов. 99. Ум. Граби́нонька. (Только къ 1-му значенію). У полі грабинонька тонка та висока. Чуб. V. 710.