Словарь української мови (1924)/горінець
| ◀ горільчаний | Словарь української мови Г горінець |
горіння ▶ |
|
Горіне́ць, нар. Вверхъ лицемъ, навзничь. Угор. Он в тотій труні горінець лежит. Драг. 268.
| ◀ горільчаний | Словарь української мови Борис Грінченко Г горінець |
горіння ▶ |
|
Словарь української мови — Г
горінець
Борис Грінченко
1924
Горіне́ць, нар. Вверхъ лицемъ, навзничь. Угор. Он в тотій труні горінець лежит. Драг. 268.