Словарь української мови (1924)/горілиць
| ◀ горілий | Словарь української мови Г горілиць |
горілиця ▶ |
|
Горі́ли́ць, нар. Вверхъ лицемъ, навзничь. Лежить горілиць. Каменец. у. Чуб. I. 204.
| ◀ горілий | Словарь української мови Борис Грінченко Г горілиць |
горілиця ▶ |
|
Словарь української мови — Г
горілиць
Борис Грінченко
1924
Горі́ли́ць, нар. Вверхъ лицемъ, навзничь. Лежить горілиць. Каменец. у. Чуб. I. 204.