Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
горювати
Берлін: Українське слово, 1924

Горюва́ти, рю́ю, єш, гл. Горевать, печалиться, бѣдствовать. Горювала я з тобою і без тебе буду. Мет. 103. Та вже ж мені докучило в світі горюючи. Нп. Употребляется возвратная форма безлично: горю́ється. Черниг. Не так живеться, як горюється. Мет. 246.