Словарь української мови (1924)/городовик
| ◀ городовий | Словарь української мови Г городовик |
городовина ▶ |
|
Городови́к, ка́, м. 1) Горожанинъ, мѣщанинъ. Драг. 68. 2) Такъ называютъ въ Херсонской и Екатеринославской губерніяхъ полтавцевъ и черниговцевъ. Черноморцы такъ называютъ жителей Украины. Поп. 110.