Словарь української мови (1924)/горенити
| ◀ горен | Словарь української мови Г горенити |
горенько ▶ |
|
Горе́нити, ню, ниш, гл. 1) Горчить, отдавать горькимъ вкусомъ. Мнж. 178. Ірви, кумо, ягідки, которі солодкі, а которі гіркі — для моєї жінки, а которі горенять, то діточки поїдять. Чуб. V. 614. Чогось борщ горенить. Кролев. у. 2) Переносно у М. Вовчка: В серці горенить мов отрутою — сильное огорченіе. МВ. (О. 1862. I. 80).