Словарь української мови (1924)/гоній
◀ гонишний | Словарь української мови Г гоній |
гонінник ▶ |
|
Гоні́й, нія́, м. Избранное, въ числѣ нѣсколькихъ, крестьянскимъ обществомъ лицо, на обязанности котораго лежитъ собирать въ волость крестьянъ для взноса податей. (Харьк?).