Словарь української мови (1924)/гонобити
| ◀ гонкий | Словарь української мови Г гонобити |
гоном гнати ▶ |
|
Гоно́би́ти, блю, биш, гл. 1) Устраивать, дѣлать какъ слѣдуетъ: удовлетворять, доставлять удовольствіе, употреблять на что. Де що не заробе, усе в хазяйство гонобить. 2) Лелѣять. Вона гонобила надію у серці. Мир. Пов. I. 126.