Словарь української мови (1924)/гомонливий

by Борис Грінченко

◀ гомоніти

Словарь української мови Борис Грінченко Г гомонливий

гомонуха ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гомонли́вий, а, е. 1) Говорливый, болтливый, разговорчивый. То був дуже гомонливий, а то й на мову не дається. Лубен. у. Параска знов весела і гомонлива. Г. Барв. 107. 2) Шумный.