Словарь української мови (1924)/голубити

by Борис Грінченко

◀ голубинячий

Словарь української мови Борис Грінченко Г голубити

голубитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Голу́бити, блю, биш, гл. 1) Ласкать, нѣжить, лелѣять, голубить. Ти думаєш, дурню, що я тебе люблю, а я тебе, дурню, словами голублю. Чуб. V. 176. Галя його заспокоювала, голубила, пригортала. Мир. ХРВ. 389. 2) Лелѣять, питать (мысли, надежды). Голубити в серці надії великі. К. Досв. 29. Голублячи такі думки в серці. Мир. ХРВ. 71.