Словарь української мови (1924)/голосно
| ◀ голоснішати | Словарь української мови Г голосно |
голосок ▶ |
|
Го́лосно, нар. Громко, звучно. У кобзу грає, виграває, голосно співає. Мет. 443. Ум. Голосне́нько. Біжи, коню, до нового двору, ой заржи голосненько. Чуб. V. 1008.