Словарь української мови (1924)/головництво
| ◀ головник | Словарь української мови Г головництво |
головниця ▶ |
|
Головни́цтво, ва, с. Уголовное преступленіе, уголовщина, убійство. Шух. I. 33. Від тої годиноньки, як головництво сталося, вона без ума. Федьк.