Словарь української мови (1924)/голиця

by Борис Грінченко

◀ голитися

Словарь української мови Борис Грінченко Г голиця

голиш ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Голи́ця, ці, ж. Чистое поле, прочищенное отъ деревьевъ мѣсто. Угор. Іде дощик на голиці. Гол. IV. 574. 2) Кожа, съ которой облѣзъ, оборванъ мѣхъ. Константиногр. у. 3) = Гонишна сітка. Браун. 13.