Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
голиця
Берлін: Українське слово, 1924

Голи́ця, ці, ж. Чистое поле, прочищенное отъ деревьевъ мѣсто. Угор. Іде дощик на голиці. Гол. IV. 574. 2) Кожа, съ которой облѣзъ, оборванъ мѣхъ. Константиногр. у. 3) = Гонишна сітка. Браун. 13.