Словарь української мови (1924)/гойно
| ◀ гойниця | Словарь української мови Г гойно |
гойове листя ▶ |
|
Го́йно, нар. Щедро, роскошно, изобильно. Гойно приймати гостей. Жити гойно. Чуб. III. 371. Та вона у мене так жила гойно: не знала ніякої роботи. Уман. у.