Словарь української мови (1924)/годитися
| ◀ годити | Словарь української мови Г годитися |
годі ▶ |
|
Го́ди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. 1) Условливаться, соглашаться. Годись на рік! що схочеш? МВ. I. 31. 2) Мириться. Як посварилися, так і досі не хотять годитися. 3) Быть годнымъ, годиться. Тепер я сама побіжу, ти нікуди не годишся. Рудч. Ск. L 148. 4) Уговариваться, условливаться. Жид годився з наймичкою (наймаючи). КС. 1883. III. 670. 5) Безлично: годи́ться, годи́лося. Годится, слѣдуетъ, прилично. Сим. 231. Кров не водиця, розливати не годиться. Ном. № 4074. Квочку годиться підсипати в неділю. Грин. II. 19. Так не годиться говорити. Левиц. I. 316. Для годи́ться. Для приличія. Він робить це для годиться. Кіев.
Го́дитися, джуся, дишся, гл. О погодѣ: проясняться. От вже на дворі стало годиться. Прил. у.