Словарь української мови (1924)/говіння
◀ говільниця | Словарь української мови Г говіння |
говір ▶ |
|
Гові́ння, ня, с. 1) Говѣніе. З дурного говіння не буде спасіння. Ном. № 133. 2) Постъ. Шух. I. 41; Гн. II. 175. Звоювали Путилову в велике говінє. ЕЗ. V. 144.